турбуючись зовсім чоловіком, який під впливом цих медових місяців щораз більше почав занепадати здоров'ям. Незабаром повернувся до Львова давній її знайомий, граф Адольф, також уже жонатий і з досить високим службовим становищем, і давні відносини між ними відновились, але не в давній уже романтичній формі, збагачуючи скандальну львівську хроніку багатьма цікавими фактами.
Легко уявити собі, яке було життя і становище матері і молодшої сестри за такого життя пані Дреліхової. На просьбу її чоловіка мати й сестра спровадились до його кам'яниці при вул. Панській, де мешкали панство Дреліхи. Визначено їм у флігелі на другім поверсі дві скромні кімнатки з кухонькою: пан Дреліх давав їм також правильно щомісяця деяку суму на утримання, але за цю милостиню мусила стара мати, призвичаєна до тихого, скромного й патріархального життя, придивлятися зблизька тому, що робила її донька на першім поверсі, слухати тисячні шепоти послужливих язиків і нарікань її нещасного чоловіка. Єдиним бажанням старої жінки було вирватися з цього гнізда, а можливим це було лише через замужжя її молодшої доньки.
Від самого початку їх життя у Львові познайомився з ними якийсь Киселевський, не першої вже молодості дрібний обиватель з Синицької округи. Була це незвичайно цікава постать, справжній віщун близького нового часу. Хоча шкільну освіту мав він невелику, але вспів зусильною пильністю й старанним читанням книжок найрізноманітнішого змісту здобути собі силу розмаїтих відомостей. Все це було випадкове, неперероблене й некритичне, проте його рухливий і невтомний розум оперував цим строкатим матеріалом, творячи незчисленні плани й комбінації. Найрізноманітні галузі промислу, чи то підупалого, чи цілком у нас нового, роїлись перед його уявою, то знову творив він плани організування експортної торгівлі, експлуатації мінеральних багатств краю, організації виробничих спілок. Багатства, мільйони, скарби — ці слова не сходили з його уст, незважаючи на те, що сам, продавши свою невеличку посілість у Сяниччині, жив з мізерної пенсії канцеляриста і переписував дома акти для одного адвоката, щоб не зменшувати свого капітальцю, що, на його думку, був призначений до великих справ, мав стати джерелом величезних багатств, коли прийде слушна хвилина.
