Її обличчя, звичайно таке бліде, спалало рум'янцем, коли граф звернув до неї це питання.
— Ні, ексцеленціє.
— Я знаю їх, — сказала пані Дреліхова, — хоч тільки з виду. Мешкають два номери за моїм домом. Незвичайно здібні молоді люди.
— Отже, вони є тут? Я не знав про це. Пане, пане комітетовий, — звернувся нараз граф до одного з комітетових. — Будьте, пане, такі добрі й представте мені пана Калиновича!
— Служу ексцеленції! — сказав комітетовий і віддалився поспіхом з глибоким поклоном.
Граф Адольф і пані Дреліхова були давні знайомі. Пані Дреліхова походила з старої шляхетської сім'ї. Маєтність її батьків межувала з однією із волостей графа, що, як молодий панич, бував частим гостем у скромнім шляхетськім дворі. Не стільки принаджувало його туди тихе, старосвітське життя, скільки вродлива донька власника, з якою незабаром зав'язав він глибші, сердечні відносини. Ці відносини тривали пару років, доки молодий граф не скінчив університету й не вдався до Відня, а дальше за кордон, роблячи дипломатичну кар'єру. Тимчасом обставини в старім шляхетськім дворі змінились фатально: 1846 рік громом ударив у цей тихий закуток. Власника і всю мужеську службу повбивали страшним способом селяни, маєток було розграбовано, фільварок спалено та знищено зовсім. Мати з двома доньками спродала зруйновані маєтності і з невеликим капітальцем подалась до Львова, щоб докінчити освіту молодої 16-літньої доньки та зробити можливим старшій, 20-літній, причалити до подружньої пристані. Ця старша донька, панночка незвичайної вроди і так само незвичайної спритності, показалась понад сподівання здібною торувати собі шлях у житті. Не минув рік, а вже стояла коло вівтаря, подаючи руку старому, але багатому львівському купцеві Дреліхову. Це подружжя, так різко незлагоджене, було свого часу предметом численних розмов у львівських салонах, але ці розмови змінилися в шепти, при яких старші дами тривожно оглядались, чи їх не чують молоді панночки, а панночки намагались обговорювати ці звістки так, щоб їх не чули матінки й тітки. Молода пані Дреліхова виявляла своєму чоловікові від першого дня замужжя безмежну погорду, вела шумне й веселе життя в товаристві золотої молоді, не
