Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 11. Повісті (1960).djvu/127

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

і ховав у собі свої думки та враження, як та мушля, що стискається й корчиться щораз сильніше, коли в м'які складки її тіла дістанеться гострий камінчик, який щораз глибше вгризається в м'ясо. Немов прочуваючи те, що діється в серці брата, і Владко, хоча взагалі далеко щиріший і веселіший, уникав перед Начком навіть згадки про Регіну, хоч в дійсності він і не підозрівав, яке глибоке й фатальне враження зробила її постать на Начка. Чи то загальна душна атмосфера, яка запанувала в їх тихому закутку, чи побоювання, щоб не робити прикростей похмурому Начкові розповідями про свої приємні враження, — досить, що щось ніби формально стримувало Владка порушувати бальні враження. А Начко, знаючи, що Регіна для брата не пройшла непоміченою і сама, очевидно, більше хилилась до Владка, ніж до нього, з заздрістю безсильного й покривдженого ждав на те, щоб заговорив Владко, мучачись тисячними помислами, зродженими шаленою заздрістю, винаходячи й закидаючи тисячні підозріння, що ще більше замикали його серце, накладали печать на уста.

Але несповна тиждень після балу стався факт, на око зовсім звичайний і природний, що, проте, фатально вплинув на взаємні відносини обох братів. Одного дня, повернувшись трохи раніше, ніж звичайно, з редакції, Начко спостеріг, що з кабінету його брата виходять дві пані, яких Владко виводить з величезною чемністю й запевненнями своїх найкращих побажань. Начко відразу пізнав обох цих пань: то були, пані Дреліхова й Регіна. Мов буря, ввірвався він по хвилині до Владкового кабінету і, хапаючи його, як тоді в бальній залі, обома руками за плече, сказав спішно, перериваним із зворушення голосом:

— Що… що то за… дами були зараз у тебе?

Владко кинув на брата довгий, допитливий погляд, від якого Начко аж обличчя відвернув, і сказав спокійно:

— Що тобі, Начку? Дрижиш увесь, мов у лихорадці! Чи ти не хорий?

— Ти дурний із своєю хоробою! — відповів сердито Начко. — Відповідж на моє питання!

— Ці пані, — мовив здивований Владко, — що тебе можуть ці пані обходити? Це була наша близька сусідка, пані Дреліхова, з сестріницею.