чоловік у газеті пальне дурницю? Велика тобі річ написати пару двозначних або невиразних статей і замкнути на пару місяців ворота кореспондентам? Можна навіть заздалегідь їх листами повідомити, що на такий і такий час зміняємо на око напрямок часопису, виконуємо дипломатичний маневр, пізніше повернемось на давній шлях.
— Ні, ні, ні! — скликнув Начко. — Це була б подвійна підлість, бо фальшива, маскована підлість. Вже як маю робити підлість, то зроблю її відкрито, беручи на себе за неї усю відповідальність.
— А щодо порозуміння з Регіною, то, мій брате, не залишається тобі ніякого іншого способу, окрім мого посередництва. Правда, тітка заповіла мені дім, але завжди можу там хоч раз на тиждень бувати в сестри і сказати їй від тебе, що мені звелиш. А втім, можеш навіть написати для кращої певності, бо я часто забуваю, що мені хто наговорив.
Начко слово в слово пригадав собі ту розмову, що перший раз підкопала його сильну постанову — не піддатись інтризі і витривати на становищі. Проте перемога Ернеста не була ні швидка, ні легка. Начко чинив опір на кожному ступені, штурмував Регіну листами, які посилав через Ернеста і на які, звичайно, одержував лиш усні і завсіди неприхильні відповіді. А Ернест тимчасом, зміркувавши, де був слабий бік Начка, мов кліщ, угризався в нього щораз глибше, товк завжди те саме: то вихваляючи прикмети Регіни, то малюючи її тяжке становище в домі на ласці тітки, у якої є і своя донька на виданні, а Регіна з усякого погляду притемнює її. Це безнастанне говоріння Ернеста доводило Начка часом до люті, але часом і до сліз, — і поворот у напрямку «Gońc-а» відбувався непомітно, немов сам собою. Викинено всі дратівливі кореспонденції, замовчувано систематично багато важних, але для шляхетських сфер неприємних фактів, не говорячи вже про перервання передової Начкової статті, що в своїм часі робила таке велике враження. Але Ернест з упертістю і монотонністю ідіота пхав його щораз дальше, немилосердно солячи рани його душі, доки нарешті Начко, доведений до розпуки, не написав своїх «Ретроспективних думок». Ернест похвалив їх і дав йому слово честі, що тепер, після видрукування цієї знаменитої статті, тітка, певно, не матиме нічого проти того, щоб він оженився з Регіною. І Начко дав статтю до друку.
