несе для нього телеграму? Він не знав того, хіба що пізнав посланця по ході. Тільки чув, що сила, яка гнала його переможно наперед, нагло втишується, що розгін слабне, — отже, він став. Тепер щойно спостеріг, що був увесь залитий потом і задиханий. Тепер щойно оглянувся на Регіну, яка давно вже перестала кликати його на ім'я, а, напружуючи всі сили, спішила за ним, скакала з каменя на камінь, оббивала собі ноги, обтирала з чола рясний піт, але, ні на момент не думаючи про себе, гнала за улюбленим чоловіком, лякаючись, щоб йому знову що не сталось, і бажаючи на всякий випадок бути якнайшвидше при ньому з поміччю.
Та Владко, побачивши її, відвернувся до посланця. Його думка була безсильна, розбита й нездатна розуміти те, що виходило поза обсяг єдиного предмету, предмету його тривоги. Тимчасом посланець, побачивши Владка, так само уповільнив крок: очевидно, він змучився, шукаючи його, а тепер, коли був певний, що за хвилину вручить телеграму, хотів відітхнути трохи. Лиш Регіна не уповільнювала кроку. Бачачи, що Владко затримався, вона перелякалася іще гірше, думаючи, що напад повториться знов, і, крикнувши з тривоги, побігла, що сил ставало, до Владка.
— Владзю! Мій Боже! — голосила вона, припадаючи до нього. — Може, тобі знову зле?
І, сама вмліваючи з тривоги та змучення, старалась його піддержати.
— Ні, ні, ні! — відповів немов непритомний Владко, злегка відсуваючи її рукою набік. — Пожди, пожди! Там, бачиш?
— Що бачиш? Що там? — питала Регіна, поглядаючи наперед, але Владко не відповідав, лише стояв на місці нерухомий. А Регіна, не можучи встояти довше, сіла обік нього на камені, не спускаючи очей з його обличчя, готова в кожній хвилині скочити і нести йому поміч в разі повторного нападу, якого щохвилини побоювалась.
— Мают пан таліграф! — гукнув здалека посланець, махаючи складеною вчетверо й запечатаною чверткою паперу.
Владко автоматично простягнув руку до паперу.
— Ні, Владочку, ні! — крикнула Регіна, звертаючись з каменя і обіймаючи його. — Прошу тебе, заклинаю тебе! Якщо кохаєш мене, не читай тепер цієї телеграми! Перечитаєш її вдома, за хвилиночку. Лиш тепер не читай! Дай її мені, я її
