різноманітними враженнями цього дня й кількагодинною возовою дорогою, заснула. А Владко сидів, все вдивляючись у просторінь і від часу до часу бурмочучи якісь слова без зв'язку й значення. Раз лише він поглянув на Регіну, що лежала проти нього на вагонній лаві, вдивлявся в неї довго, довго, немовби старався пригадати собі щось, що давно проминуло, і нарешті заплакав. Чого він заплакав? Цього, запевне, сам не був в силі вияснити. Був це якийсь хвилевий, несвідомий, психічний відрух, по якім його розум знову попав у стан автоматизму.
Рано прокинулася Регіна, але надаремне просила Владка, щоб також заснув, — він ані не думав кластися. Так само не можна було схилити його до сніданку, коли вони стали в Перемишлі. Ані просьби, ані сльози Регіни не мали успіху; цих останніх Владко навіть не завважав. З байдужим, спокійним обличчям сидів він у чекальні. Щойно сигнальний дзвінок, сповіщаючи, що надійшов львівський поїзд, подіяв на нього, мов електричний ток. Він зірвався і, не дбаючи ні про які пакунки, поспішив на перон; лише черговий задержав його, заявляючи, що це тільки перший дзвінок і що ще вагони не готові, а до сідання ще чверть години часу. Вислухавши цієї рації, Владко з колишньою байдужістю сів на кріслі і просидів без слова, в формальнім остовпінні, аж до другого дзвінка. Тоді кинувсь до першого-ліпшого вагона, мов жовнір до штурму, заледве встигла добігти за ним Регіна.
З зростаючим побоюванням стежила Регіна за кожним його кроком, кожним рухом, словом, виразом обличчя. Її серце дрижало від самої думки, що тяжка хороба Начка могла б позначитись і на організмі брата. А все ж було це вже тепер певним. Регіна чула в школі про таких близнюків, що хоча становлять окремі індивідууми, одначе з'єднані між собою невидимими вузлами, спільно почувають, люблять і ненавидять, спільно терплять і один без другого не можуть жити. Мав би ж Владко належати до таких дивних організмів? З усього, що досі Регіна знала про життя обох братів, з невблаганною логікою виходило, що дійсно так було, — і Регіна перший раз задрижала за здоров'я й за життя Начка, від якого, хто знає, чи не залежало здоров'я й життя її улюбленого Владка.
Але в такім разі що значив учорашній напад, якого зазнав Владко так нагло і з такою страшною силою? Мав би ж він бути відгомоном якогось наглого випадку, що трапився Нач-
