Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 11. Повісті (1960).djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

площі, від головного одваху, з Краківської площі: весь ринок із сумежними вулицями оточило залізним перснем цісарське військо. Не було й мови, щоб видобутися з цього персня, тим більше, що саме біля костьола єзуїтів, на поставленій там, але ще не викінченій барикаді, закипіла найгарячіша боротьба. Тут, за заслоною цілої купи постель, лавок і одного фортеп'яно, стояло кільканадцять гвардійців та декілька старших людей у пошарпанім одязі, з огнем запалу чи божевілля в очах і з карабінами в руках.

— Бери його на ціль! Того, що скрадається попід мур!

— Вали каменем, вали!

— Пильнуйся, бо стріляють!

— Jeszcze Polska nie zginęła![1] — вистрілює з-поміж цього пекельного гармидеру чистий, дитячий голос хлопчака, вбраного цілком порядно, що з усміхом щастя на обличчі підбігає до борців на барикаді і подає їм свою шапку, повну карабінових куль, назбираних на вулиці.

— Спасибі, товаришу! — мовить до нього вусатий пан, висипаючи частину куль до своєї торби, а решту роздаючи по жмені товаришам. А хлопчик знову біжить з порожньою шапкою і з тим самим усміхом щастя збирає кулі, немов збирав би суниці в лісі.

Калинович стояв серед того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей, що припливали й відпливали, бачив і чув, та не розумів нічого, що діялося біля нього. Кілька разів падали кулі тут же обік нього, але він не звертав на це уваги. З Високого замку знову загриміли гармати, ратушу і театр обсипано бомбами, що незабаром викликали великий пожар, — а він стояв на своїм недогіднім місці, немов мильовий стовп. Від ринку наперла на нього товпа, виполошена картеччю, якою Гаммерштейн намагавсь «очистити» Галицьку вулицю. Він став під муром, коло дверей якоїсь щільно замкненої крамниці. Його очі мимовільно спинилися на барикаді єзуїтського костьолу, і нараз щось немов електрична іскра спалахнула в цих сивих, трохи вже притуплених канцелярійною працею очах. З усієї маси живих картин і окремих постатей, що роїлися перед ним, одна група звернула його увагу на себе.

На верху барикади, під самим костьолом, стояв високий

  1. Ще Польща не загинула!