вий Калинович із скривавленою, все ще непритомною дівчиною на плечах являв картину безсильної тривоги й повної безпорадності.
— Ну, чого тут стоїш, старий дурню? — відізвався нараз до нього грубий голос. — Чекаєш, доки не прийдуть бермиці і не заколють вас обох, як зайців. Ходи, та швидко!
І якась тверда, міцна рука вхопила його за плечі, обернула впівоборот і попхала сильно до найближчої брами. Він хотів стати, опам'ятатися, але рука держала його за ковнір і пхала до дверей. Ударився об них — і… о диво! — двері відчинились, і Калинович із своїм тягарем опинився в темних, тісних крамничних сінях. Тут за ним запали залізні засуви, заскреготів замок, і майже в тій самій секунді на розі ринку пролунав останній карабіновий залп, знак, що вояки зламали всякий опір і вступають на ринок. Хвилина спізнення, і Калинович з дівчиною були б без вороття погибли.
— Далі, далі! Немає тут чого стояти! — відізвався за ним той самий грубий голос, але вже далеко лагідніше. — Можуть сюди прийти, можуть зажадати відчинити браму, можуть вас знайти. І так іще Божа ласка, що ми вирвалися.
І обидва побігли щодуху вздовж сіней до подвір'я.
— Стійте тут, у цій темній фрамузі, щоб вас із нею ніхто не бачив у подвір'ї, — сказав грубий голос, — а я піду по ключі від льоху. Я сховаю вас, не бійтесь, будете безпечні.
І звільна, немов від якоїсь праці, власник грубого голосу пішов на подвір'я, вимахуючи мітлою, яку взяв звідкись із кута. Був це каменичний сторож, що в тій страшній хвилині змилосердився над Калиновичем і, виглядівши відповідний момент, вибіг і втягнув його до камениці. По хвилині він вернувся з ключем від льоху за поясом.
— Ходіть за мною! — сказав стиха сторож. — А що ж ваша дівчина, жива?
— Жива, я чую, як б'ється її серце, але зомліла і все ще не може прийти до себе.
— Ну, Богу дякувати, що жива, ми вже якось очутимо її. Дайте мені її, я сильніший, то я понесу. Тут сходи стрімкі, уважайте, щоб ви не впали.
Узявши все ще безучасну і нерухому дівчину на одну руку, мов дитину, сторож пішов наперед, другою рукою опираючись об стіну. Вхід до льоху був стрімкий і зовсім темний.
