Коли збігло назначених десять мінут, панотець освідчив старості, що громадяни уже згодилися на радних і що у них є картки. До їх відчитування назначив пан староста писаря і професора, і вони неподовзі ознайомили громаді вибір. «Рада громадська замкнена!» — крикнув староста і виліз із-за стола. Змішані голоси роздалися межи громадою, — гамір, немов надтягаюча буря. Найбільша часть поздоровляла вибраних з новим урядом. Но найбільший тиск становився круг Гутака. А той, усміхаючись, прирікав громаді золоті гори з-за свого війтівства. Всюди переважала радість. — От, не зле вибори пішли! — говорили межи собою гідні-поважні громадяни, ідучи купками в село та розходячися по тісних, грязних вигонах.
Панотець запросив старосту до себе на підвечірок і оба як стій поторохтіли долі дорогою, попрощавшися з професором і його жоною та подякувавши за гостину, котру пан староста в дусі посилав до чорта.
Тимчасом Гутак тріумфував. Окружений радними і великим числом громадян, він поважно пішов долі селом, мішаючися у всілякі розговори. Не треба й згадувати, що всі громадяни бий-забий на Хохлачика. «От дайте спокій, — сказав, спокійно всміхаючись, Гутак, — троха сі бідоласі хотіло побрикати! То нічо не шкодит!»
Гутачка вже третій раз вибігала на обору, ставала на високий перелаз і визирала, чи не йде чоловік із села. Гутак мешкав на Слободі. Се був присілок, відділений від самих Нагуєвич широким пасовищем, рівним, хоть яйце коти, покритим декуди повз дільниці густим, у плота зависоким будяччям. Посеред того будякового ліса вилася узенька стежка-півперечка, і по ній-то бігали і Гутаччині погляди. Но стежка була пуста. Гутачка, притримуючися лівою рукою плота, злазила беріжно з перелазу, а на її лиці стягалася хмара, подібно, як на небі. От вже сонічко похилилося над сині гори, вечоріє! Де той Гутак? А обід у печі вже перепроївся. Пироги з сиром геть подубіли, треба їх було пригрівати, курка переварилася, бо прецінь ще від полудня кипить та кипить у закутці у горячім спузі. Де той Гутак? А оце, гляди, і слуги, видячи, що нема господаря дома, порозходилися кождий у
