своє, — ніким на біду й послужитися. Кривий Федьо десь забрався чи на вигін з парубками, чи де спати до стодоли, та й роби йому, що хоч: клич не клич, горлай не горлай, — він, глухман, спить, як колода. А Анна, — ну, ще тота Аннище єдна, що до чогось пригідна. От і тепер взяла верету та пішла по межах ужати хопти коровам до припусту. Лиш коби язичок у неї коротшенький трошка! А то як його розпустить, то хоч із хати втікай! А приймич Мирон також десь повіявся! Чи скарана година! Сама на всю хату, — і позамітай, і його визирай, і курей пантруй, щоби шкоди не наробили в грядках, і миски перемий! Де той Гутак?..
Гутачка звивалася по хаті, мов веретено, то се поставить на місце, то друге перемістить, тут щось зітре, там підмете стеблинку соломи, то в піч загляне, то на полицю, то до сіней чогось вийде, підкине два-три поліна дров на купу, рипне дверми і знов увійде до хати. Її ноги і ліва рука не спочивали, зато права стриміла збоку, суха, як скіпа, неподвижна, як патик, а довгі, тонкі пальці, покулені ревматизмом, надавали їй таку подобу, якби ось-ось іспідтишка намірювалась когось кулаком у бік штовхнути. Низенька ростом, худа вся і мізерна, Гутачка подобала на тоту курку журливеньку, що то всюди нипає, кожду порошину перепорпає, чи не найдеться й там яке зеренце для її діточок. Але у Гутачки не було дітей, і то гризло її ціле життя, немов хробак зів'яле яблуко.
— А, прецінь і він надійшов! — прошептала Гутачка сама до себе, коли сінні двері заскрипіли.
— Дай Боже час добрий! — відізвалася Хохлачка, вступаючи на поріг. Гутачка, побачивши її, якось поквасніла. Її кругле, худе лице протяглося, запишнила уста і, обзираючися боком на свою спідницю, відказала досадним голоском:
— Та дай, Господи! Просимо сідати!
— А що здоровенькі поробляєте? — питала Хохлачка своїм звичайним лагідним та веселим голосом.
— А що? От що лекше! Ваш чоловік прийшов уже з горіння?
— Та ні, чогось там бавлят. Видно, ще виборів не покінчили.
— О, — та там таких акурат при виборах потрібно, як ваш! — сказала Гутачка їдко. — Он мого, певно, десь горяни задержали. Йому то й не дивниця! А ваш, певно, десь у коршмі напиває!
