А друга справа з якимсь російським генералом, якого теж убито в корчмі в Сатанові. Нехай там з Паном Богом спочиває небіжчик генерал, але через нього держали мене в російських арештах цілі два роки, доки не переконались, що я нічого не винен, і не віддали мене знову тутешнім судам. Отже, бачите, хлопці, що то значить ці керкермайстрові випитування. Всі панове тут у суді переконані, що я дійсно вчинив ті убивства і вже давно були б повісили мене, коли б не право, що не дозволяє вішати за підозріння, але вимагає доказу. А доказу, дасть Біг, не знайдуть, щоб і сто літ шукали. Ну, а керкермайстер хитрий лис. Думає собі: «А що, може, старий звірився перед дітьми, а діти виспівають». Дурний, не знає, що хоча б ви навіть щось виспівали, то ваше свідоцтво не мало б вартості. Та йому не так ходить про те, щоб повісили мене, — він добра людина! — як щоб відкрити ті гроші, що позабирано в Рібенгольца, Голейовського й російського генерала. Гроші кортять його. Певно, не на те, щоб віддати їх пошкодованим, але на те, щоб сам удавився ними й забезпечив свою сім'ю. Знаєте тепер, чому він такий добрий з вами?
— Знаємо! — скликнули хлопці. — Але він чорта з'їсть, доки чого від нас довідається.
Проте не всю правду говорив дід перед хлопцями і не був зовсім таким спокійним щодо їх звірень перед керкермайстром, як удавав перед ними. Тієї самої ночі він довго телеграфував у різні сторони, поручаючи своїм знайомим арештантам уважно стежити й підслухувати, чи керкермайстер не знає про нього з оповідань хлопців чогось такого, чого він не повинен би знати. Він поручив також пильно стежити за хлопцями, коли їх поведуть на протокол, чи керкермайстер кликатиме їх по дорозі до себе, та в міру можливості підслухати, про що розмовлятиме з ними. А що канцелярія керкермайстра лежала на першім поверсі, де була також тюрма засуджених на менші кари (до року), верстати, прачкарні й т. ін., бо засуджені арештанти, зайняті при різних роботах або й незайняті, мали в середині частин будинку першого поверху далеко більшу вільність рухів, ніж арештанти, що лишалися в слідстві і весь день були позамикані в казнях, тому не дивно, що яко грубники, годинами не раз пересиджуючи при печах, яко замітачі, водоноси й т. ін. мали повну можливість шпіонувати
