ного Бога! Нібито Пан Біг створив нас одних поляками, а других русинами на те, щоб ми з цієї причини одні одним розбивали лоби? А мені все здається, що одна є причина всієї тієї колотнечі — конституція. Нащо нам її? Чи ж ми не жили спокійно без неї, хвалячи Бога й слухаючи влади? Що нам мішатися до управи, коли цього не вчено нас у школах і, правду кажучи, не маємо поняття про цю штуку. Нехай управляють ті, кого бог поставив при кермі, а ми слухаймо їх і сповнюймо кожний свої обов'язки в нашім обсязі. Доки не було цієї нещасливої конституції, ми не мали також національних сварок, була згода та братерська любов. А тепер, вірте мені, панство, йде до щораз гіршого. Ось у минулім році перефорсували ухвалу руської гімназії. Нащо їм це? Їй-богу, ніколи не міг я зрозуміти. Нащо селянам гімназії? А священики можуть добрі виходити й з німецьких та з польських заведень. І кому де на світі може придатися руська мова? Ні, щоб лише полякам на злість! Ну, пане добродію, моє сумління не дозволяло мені голосувати за такім шкідливім внесенням! Тому я вийшов із зали під час голосування і цим пишаюся. А наш цісар, ласкавий і добрий, думає собі: «Ви домоглися, ну, майте собі цю гімназію!» Отже, і санкціонував ту ухвалу. Але я ніколи не дозволю спокусити себе, щоб я мав посилати свої діти до цього заведення. Я хочу, щоб мої діти, пане добродію, дали собі раду в світі, і посилаю їх до німецької гімназії. З німецькою мовою, пане добродію, сьогодні цілий світ можна зійти, а з руською куди рушишся? Ні, я думаю, що ми ще не дозріли до конституції. Може, вона десь там в Англії або в Швейцарії добра, але для нас це загострий напиток. І згоди народностей у нас не буде, доки в усіх школах, почавши від нормальних, і в усіх урядах не буде знову привернена німецька мова. Ні полякам, ні русинам не буде кривди, не матимуть чого заздрити одні одним. Хлопи по селах можуть мати собі свою хлопську мову в своїх шкілках — руську й мазурську; а що не будуть знати по-німецьки, не прийматимуть їх до вищих шкіл, вони не пнутимуться на ту драбину, на яку не повинні п'ястися, і матимемо якнайкращий порядок і суспільну гармонію.
Цю мову прийняли слухачі мовчки, але з виразом якоїсь тривоги, якогось неспокою на обличчі, немовби раптом спостерегли, що замість на вигідних плетених кріслах сидять на муравлищах. Мовчанку перервав український журналіст, ще
