у нас апатія, тіснота поглядів, гнилизна й корупція. А служити все життя, всією силою служити селянам і шевцям, як хтось із вас висловився, це не сором, мої панове, бо це і лише це значить служити своєму рідному краєві.
— Ну, це вже занадто, — сказав старий редактор. — Таких крайніх поглядів іще не траплялось мені чути в моїм житті.
— Пане Владиславе, — сказав з гірким докором піп-депутат, вперши суворий зір в обличчя Владка. — Мудро говорили ви нам тут, тільки ви забули за одну і найважнішу річ. Першим і найважнішим завданням кожної людини, кожного християнина є служити богові й церкві. Шукайте передовсім Божого царства, а все інше додасться вам у придатку.
— Ні, їй-богу, ця прелекція варта дійсного лаврового він… вінця, — сказав адвокатський конципієнт, лише з трудом удержуючи свою обважнілу голову на плечах. — Па… пане докторе, па… пане Владиславе! Нехай мене пі… пірвуть чор… ти, ви переконали мене зов… зовсім! Має… єте мою руку! Приступаю до ва… вашого союзу. Але під тією у… умовою, щоб ви на ко… кожнім засіданні таку промову ви… виголосили!
І з трудом уставши з крісла, він підійшов до Владка, простягаючи руку до нього.
— Ні, любий товаришу, — відповів з усмішкою Владко. — Вашу руку приймемо аж завтра, але під тією умовою, що ви пригадаєте собі докладно, про що сьогодні була мова.
— Нехай тобі чорти! — сказав конципієнт. — Я не знав, що, крім красномовства, маєш також дрібку до… дотепу. Трошечки, трошечки, але маєш. Гра… гратулюю!
Лиш один мовчазний українець, той самий, що виправляв границі Русі від Тісси до Есмані, наблизився під час загального гамору до Начка і сказав йому потиху:
— Справді симпатизую з вами обома. Я народовець і бажав би бачити свій народ щасливим, самостійним. Та признаюсь, що те, що ваш брат говорив про службу народові, видається мені трохи парадоксальним. Отже, замість розвивати науку, рухати наперед знання й поступ, маємо всі запрягтися в ярмо і тягнути наперед ці мільйонні темні товпи?
— Так, пане, — відповів коротко Начко.
— А чи не буде це поворотом цивілізації назад?
— Перепрошую вас, пане, — відповів Начко, — яку науку двигаєте ви наперед?
