— Прийдуть, прийдуть! — додав журливо о. Зварич.
— Чудово! Чудово! Се найголовніше.
— Не знаю, чи найголовніше, — ще сумніше мовив о. Зварич.
— Хіба вам здається, що ні? — живо запитав Євгеній.
— Я думаю: лекше стягнути купи народа, а трудніше їм сказати щось мудрого, повчити їх…
— Даруйте, отче добродію, але се потроха, здається мені, ваша помилка. Власне я боюся, що дехто з нас, інтелігентів, буде мати претенсію і охоту занадто богато повчати, моралізувати зібраних. Чисте непорозуміння. Віче — то не школа. А коли вже справді комусь на нім треба вчитися, то не тій зібраній масі, але нам, інтелігентам, референтам.
— Так! — трохи ображено скрикнули оба панотці. — Ну, в такім разі я не розумію, пощо нам задавати собі праці з рефератами, — додав о. Семенович.
— Прошу, отче добродію, прошу не гніватися, а зрозуміти мій погляд. Віче повинно справді бути школою взаїмного обучування для народа і для інтелігенції, але в якім розумінню? Се треба собі добре уяснити, щоб не робити помилок. Ми, інтелігенти, повинні вказати народові законні форми, розв'язати йому язик і старатися пізнати його потреби, його кривди і болячки, його спосіб думання.
— Але ми се все знаємо, дуже добре знаємо! — скрикнули знов хором оба панотці. — Се може бути цікаве для вас, міщухів, але не для нас.
Євгеній усміхнувся. Він мав у пам'яті немало доказів на те, як наші сільські проводирі вміли не бачити і не розуміти маси фактів селянського життя, що діялися перед їх очима. Але проте він мовив лагідно:
— А хоч би тілько й для нас — нехай і так! Та я певний, що вже перше віче виявить і вам не одну несподіванку. А може й ні — ну, та не в тім річ. Але ж не думайте, щоб ви на такім вічу могли вдіяти щось поученнями та проповідями. Народ жде від віча і має право ждати чогось зовсім іншого. Для народа се має бути школа політики, політичного життя.
— Ага, все-таки школа! — радісно підхопив о. Семенович.
— А школа політичного життя — то так як школа плавання. Стоячи на березі і слухаючи теоретичних викладів і упімнень, ще ніхто на світі плавати не навчився. Тут перша річ — власна проба, власна діяльність, власне вміння і власна відвага. От
