хвилевого гостя ясновельможної пані графині й пана молодого графа…
— Але в чому річ? Що таке сталося?
— Нічого особливого! — мовив жандарм. — Я думаю, що це або проста сплітка буде, або якась дрібна формальність. Ясновельможна пані зволять дарувати, що не можу висловитись докладніше, але що ж, моя служба не дозволяє. Якби тут був молодий пан граф, то я не сумніваюся, що він вияснив би нам цю справу в одній хвилі, і не треба було б ніяких дальших заходів.
— Дуже жаль, що Адася тут нема. Він, певно, на фільварку, бо не думаю, щоб учора вночі з гістьми поїхав до Львова.
— Або що? Може, мав намір і він їхати? — з острахом запитав жандарм.
— А так, намір був, але я думаю, що Адась не поїхав. Дуже був утомлений вчорашнім днем.
В тій хвилі з глибини подвір'я надійшов Гадина, держачи в руках якісь сподні[1] і з переляканим видом кличучи:
— Прошу ясної пані! Прошу ясної пані!
Пані Олімпія озирнулася й окинула його громовим поглядом.
— Дай мені спокій! — сказала сердито. — Бачиш, що я зайнята.
Гадина й сам якось зацюкався, побачивши жандарма, та проте вважав потрібним іще раз окликнути паню.
— Я тільки хотів сказати…
— От іще туманище! — скрикнула пані, обертаючися знов до нього й чуючи приплив
- ↑ Сподні — штани (польське).
