Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
I
 

Жартуйте, дітоньки, Бог з вами!
Тепер вам вільно жартувать.
А як жили ми під панами,
Тоді жартовано із нами
Так, що не дай Бог споминать!
Було за найменшу провину —
Потрутиш панську худобину,
Собаку вдариш, що з руки
У тебе хліб рве, слово скажеш,
Віз перевернеш, сніп зле зв'яжеш, —
Три шкіри спустять гайдуки.

Пани тоді були не теє,
Що нині. Що тепер пани!
Хоч на нім шмаття дорогеє,
Хоч ситі, наче кабани,
То кожний ходить з осторожна,
Боїться, мов біду, збудить;
Довкола шниряє, глядить,
Де б грошиків позичить можна,
І думка в кожного тривожна,
Що на-борг їсть і на-борг спить
І що кишеня все порожня.

Не те за панщини було!
Там кожний пан ступав так бучно
І відзивався так бундючно,