Цю сторінку схвалено
_-_page_12.png)
I
Жартуйте, дітоньки, Бог з вами!
Тепер вам вільно жартувать.
А як жили ми під панами,
Тоді жартовано із нами
Так, що не дай Бог споминать!
Було за найменшу провину —
Потрутиш панську худобину,
Собаку вдариш, що з руки
У тебе хліб рве, слово скажеш,
Віз перевернеш, сніп зле зв'яжеш, —
Три шкіри спустять гайдуки.
Пани тоді були не теє,
Що нині. Що тепер пани!
Хоч на нім шмаття дорогеє,
Хоч ситі, наче кабани,
То кожний ходить з осторожна,
Боїться, мов біду, збудить;
Довкола шниряє, глядить,
Де б грошиків позичить можна,
І думка в кожного тривожна,
Що на-борг їсть і на-борг спить
І що кишеня все порожня.
Не те за панщини було!
Там кожний пан ступав так бучно
І відзивався так бундючно,
