IV
Був пан Мигуцький, пан багатий,
Хоч на однім селі сидів.
З якого роду був — не знати,
Та що хлопів тиснути вмів,
Що дер данини безпощадно,
Дні панщини числив прикладно,
Хвилинки не подарував,
Що був багач, громада гола,
То славили пани довкола,
Що добре господарював.
Нераз зимою, як у полі
Нема роботи, а в стодолі
Все зроблено і ліс не тнуть,
Щоб панщини не дарувати,
Він каже, було, лід орати,
А то хлопи в хатах заснуть.
І те сказать, про хлопа дбав він,
Як дбав про коней і волів;
В зимі три вози дров давав він,
