Поклін тобі, святих усіх оздобо!
Ось я на розказ твій явився тут.
Скажи, чого тобі від нас потрібно?
На царську жертву грошевий дарунок
Ти обіцяв мені. По нього я
Прийшов і надіюсь, щи ти додержиш
Обіцянки й не схочеш, щоб спалило
Тебе моє страшеннеє прокляття.
Спаси мене від нього, світлий Боже!
Та як мені твою сповнити волю,
Я й сам не знаю. Все тобі віддавши,
Я сам лишився бідний. Всю надію
Я покладав на княжую сім'ю
Моєї жінки. В край її батьків
І роду славного я й обернувся,
Покинувши косальський рідний край.
Та горе нам! У братобійчім бою
Погиб весь рід її. Міста і села
Й палати їх понищені, маєтки
Сплюндровані, і не зістав ніхто,
Хто б нам, убогим жебракам, подав
Хоч ложку страви. З того краю сліз
І попелу й руїни, де й свою
Надію поховали, ми ідемо
Оце. Роби тепер, що хочеш з нами,
А скарбу золотого в нас нема.
