Гарісчандра.
„Не маю я підданих! Я не цар!
Чандал нечистий, сторож кладовища,
Здирач з умерших шмаття — ось хто я!“
Девадатта.
„А як мені святу складав присягу
В Айодії закону стерегти
І не лишать без власті, це забув?“
Гарісчандра.
„Навів на мене Бог важку покусу.
В Айодії я власть віддати мусів
Аскету Вісвамітрі. Той там пан.“
Девадатта.
„Тиран і здирця той уже доволі
Напанувався. Нині твій престіл
Свобідний, жде давнього свого пана.“
Гарісчандра.
„Не можу я на нім засісти, діду.
В неволю проданий чандалу, я
Лиш з дозволу його піду відсіля.“
Чандал.
„Ось тут я, батечку! Та ти про мене
Не дбай! Іди собі з всіми богами!
Мені оті міщани святобливі
За тебе для заміни привели
Такого ж пана, як і ти.“
