Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/23

Вже рік минув, хоч дні лічив
Ценґлевич^[1] в Куфштайні, Дембовський^[2]
Над Вислою в землі десь гнив,
А в Львові голову зложив
На Гицлівській горі Вішньовський^[3],
Проте раз-в-раз по краю йшла
Якась холодна дрож, тривога,
Всі ждали вибуху нового,
Щоранку дякували Боґу,
Що ніч без вибуху пройшла.

Немов недужий в лихорадці
Після тяжкої операції,
У сні й на яві все тремтить,
За леда дотиком зриваєсь,
Не знає сам, чого лякаєсь,
Лиш теє чує, що болить, —
Так край наш по різні^[4] два літа
Тяжкий настрій переживав.
Так конання старого світа
Важке болючо відчував.

1. Ценґлевнч — визначний польський повстанець з 1830 року. Обік ненависти до німців, характеризує його ненависть до панщини. Організатор революційних гуртків. Старався він втягнути селянство до боротьби за польську самостійність. Тут прийшлося йому зіткнутися з українськими селянами. Почав писати агітаційні вірші українською мовою:
    
   „Що пан не зідре, цісар забере нам, сиротам бідненьким.
   Пани з нас кафтани, цісарі сорочки друт з добутком ціленьким“.
    
   „Ви сьте поляки, наші свояки, билися з цісарями;
   Ой, ви ся били, щобисьмо віджили, сталися вам братами.
   Ви нас од панів, ви від цісарів хотілисьте відбити,
   Ви то панщину, ви здиранину хотілисьте вгубити“.
    
   1837 року його заарештовано за участь в революційній гімназійній організації у Львові, але він втік між народ і ходив аж до грудня 1838 р. Сидів в кріпості до 1848 року; після того став польським шовіністом.
2. Дембовський — один а польських революціонерів.
3. Вішньовський — за повстання у Львові 1848 р. повішений австрійською владою.
4. По мазурській різні 1846 р.