Всиротили матірок!
Хай гризе тут власну душу,
Наче хліб!
Кров свою хай п'є ось тут,
Наче воду із потоку!
Поспішайся, воротарю,
Відчини їй нашу браму
І зніми одежу з неї
По старинному звичаю!“
Поспішає воротар,
Відчиняє темну браму.
„Війди, богине!
Твоя сповниться воля.
Радісний прихід твій буде
Для підземної палати".
Вона війшла у першу браму.
Він доторкнувсь її
І зняв великую корону,
Що над чолом її ясніла.
„Чом ти, чом ти, воротарю,
Зняв великую корону,
Що чоло моє вкрашала?“
„Війди, богине!
Землі великої цариці
Закони так велять“
Вона війшла в другую браму.
Він доторкнувсь її
І познімав ковтки із вух її.
„Чом ти, чом ти, воротарю,
Познімав ковтки блискучі,
Що в ухах моїх ясніли?“
