Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/268

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Володарка палати в Онктуї[1].
Вона спішить у храм
Молиться богові святому Пта.“

З тим парубок вернув до Сатні
І передав йому невольниці слова.
І мовив Сатні:

„Вертай, перекажи тій панні ось що:
Мене послав тут Сатні-Хамоіс,
Син самодержця Усірмарі,
І ці слова велів подать тобі:
„Я дам тобі три фунти злота,
Щоб провести з тобою
Одну годину.
Коли ж противна будеш,
Я силою діб'юся свого.
Велю спровадити тебе
В таке таємне місце,
Де не знайде тебе ніхто до віку.“

Вернув слуга до панни Табубу
І знов заговорив до молодої
Невільниці і все їй передав.
Аж скрикнула вона від тих речей,
Немов від довгої зневаги.
Та Табубу сама до молодого
Посланця мовила ось так:

„Покинь із цією дурою балакать!
Зближись до мене і кажи, що знаєш.“

Зближився молодий посланець
До місця, де стояла Табубу,
І мовив так:

  1. Так звалося одно передмістя Мемфісу (Ів. Фр.).