Чи можна буть громадській школі
В селі без панової волі?
Комісар німець був у нас,
Немолодий уже панисько,
Смішний такий. Було не раз
В село заїде, пізній час, —
В двір не заїде, хоч як близько,
А все до хлопа. Кисілю,
Борщу, вареників, логази
Поїсть, балакає. „Люплю
Я руська кльопа, — було каже. —
Я руські кліп їм тесять літ,
І полюпив вас! Топрий лют,
Та кепськії пани оттут.
То кльопіт. Я вам повітаю:
Як пан вас путе туше тис,
То мене йтіть, я вше то знаю,
Такі йому контуші скраю,
Шо путе з злости пальці хрис“.
Не знаю, за що, але люто,
Всією кров'ю, всім нутром
Він не любив панів, мабуть то
За те, що сам не вмів в їх тон
Попасти, чув себе між ними
Чужим, мов сирота яка.
Вони ж на нього звисока
Гляділи й жартами бутними
Принижували бідака.
А то потихо ще шептали,
Що мав оказію таку,
Що раз пани йому нагнали
І стиду й болю і ляку.
Була це вість, мабуть, правдива,
Що пан один із добра-дива
