Йому за півбутельки пива
Трохи не вкоротив віку.
Він ще в молодших був літах,
Щойно авансу дослужився[1]
І все з панами руку тяг,
Бо до одного приблизився,
В якого донечка була
Не одиначка, та вродлива,
При тім весела і жартлива,
До нього зовсім не спесива,
Оттак фіґлярочка мала.
Комісар пана добре знавши,
Не раз у нього побувавши,
За ділом зразу, а по тім
І прошений як гість у дім,
Не раз з паннами забавлявся,
І хоч поважно все держався,
Манюсі якось раз признався,
Що рад би цілою душею
Її побачити своєю.
Манюся злегка запаліла,
Всміхнулася і заніміла,
А потім стиха відповіла:
„Pomów pan z mamcią!“[2] — і пішла.
Комісар сам був у покою.
По хвилі ступою тяжкою
Пані добродійка війшла.
„Wiem, to pan ma się do Maniusi.
To bardzo dobrze, ale musi
