Pan z ojcem mówić, bo bez niego
Nie decyduję sama tego“[1].
За півгодини вже сидів
Комісар в пана в кабінеті
І, дожидаючи, глядів
На гостей, що, обсівши стіл,
Сиділи мирно при лябеті.
Сидів і ждав зо дві години,
Аж на закінченню гостини
Пани роз'їхались. Тоді
Пан дідич до слуги озвався:
„Ану, Михайле, тут постався!
Бутельку пива принеси,
Дві склянки й кусень ковбаси,
А потім дай до стайні знати
Там до стаєнного Гриня,
Щоб комісарського коня
Казав негайно осідлати!“
Слуга сповнив, що пан велів.
Пан дідич весело присів
Біля комісара й почав
Балакати про це й про теє.
Комісар слухав мовчки, ждав,
А пан знай пива доливав,
Але про діло те слизькеє,
Яке комісар розпочав,
Він ані слова не згадав.
Допили пиво, в тім слуга
Доніс, що кінь уже готовий.
