Пан дідич чемно наляга:
„No pij pan jeszcze do połowy!“[1]
Комісар випив і устав,
І помовчавши, запитав:
„No jakże pan dobrodziej myśli
W tej sprawie, co mówiła pani?“
„O proszę, proszę, towar tani!
Dziś jeszcze, teraz zaraz w nocy,
Zarządzę wszystko, co w mej mocy,
Byśmy na dobre oba wyszli“[2].
І більш не кажучи нічого,
Комісара аж до самого
Коня провів і підсадив,
По плечах поплескав приязно,
Потім щось муркнув невиразно,
І моментально, без полики
Кропиви корчик невеликий
Під хвіст коневі вгородив.
„Ну, прощавайте! В ласці Бога!
Щаслива, пане, вам дорога!“ —
Сказав і свиснув. Кінь рванув,
Підскочив і в галоп пустився.
А пан комісар не христився,
Не дякував і не прощався,
За шию лиш коня вхопився
І вихрем із двора помчався.
