Звільна, плавно ступаючи, йдуть
Кам'яними стежками
Чорноокі гебрейки з бичем,
З глиняними збанками —
Із збанками на головах, ген
Під скелю до криниці,
А в руках їх мішки шкіряні,
Щоб доїти ягниці.
Старші діти по голім степу
Наче зайчики грають,
В перегони біжать і кричать,
Або з луків стріляють.
Де-де чути квиління з шатра,
Або регіт дівочий;
Там хтось пісню заводить сумну,
Наче степ у тьмі ночей.
Та ось старші, батьки та діди
Із наметів виходять,
І по горах, по голім степу
Скрізь очима поводять.
Чи невидно ворожих їздців
Де за жовтим туманом?
Чи не котить де південний біс
Пісковим гураґаном?
Ні, спокій! І розмови пішли
Ті звичайні, сусідські:
„Щораз менше в ягниць молока,
І ягнята ось-тіцькі[1]!
