„Так і вибраний Богом народ
Між народами вбогий;
Де пишнота і честь, там йому
Зависокі пороги.
„Між премудрим він не мудрець,
У війні не войовник,
У батьківщині своїй він гість
І всесвітній кочовник.
„Та поклав йому в душу свій скарб
Серцевидець Єгова,
Щоб він був мов світило у тьмі,
Мов скарбник його слова.
„На безмежну мандрівку життя
Дав йому запомогу,
Заповіти й обіти свої,
Наче хліб на дорогу.
„Але заздрий Єгова, наш Бог,
І грізний і сердитий:
Те, що він полюбив, хай ніхто
Не посміє любити!
„То ж на вибранця свого надів
Плащ своєї любови
Недоступний, колючий, немов
Колючки ті тернові.
„І зробив його гострим, гризким,
Мов кропива-жеруха,
Аби міг лише сам він вдихать
Аромат його духа.
„І посольство йому дав страшне
Під сімома печатьми,
