Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/425

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



„Ось поглянь, червоніють поля,
Труп на трупі усюди.
Це піднявся страшний Вавилон
На загладу[1] Юди.

„Храм Єгови в огні… А цей тлум…
Мов комахи по полю
Йдуть по тисячу сковані враз
Недобитки в неволю.

„Чуєш плач? На руїнах рида
Одинокий розумний[2],
Що коритися радив врагам,
Щоб не впасти до трумни[3].

„Як же пустка смердить! Але ось
Мов по пітьмі світає…
З тих, що тлумом[4] пішли, подивись,
Як же мало вертає!

„Щось дрібненьке ворушиться там
Коло мурів Салима:
Новий люд, новий бог, новий храм,
Нова сила незрима.

„І росте воно, б'ється в біді,
І чіпляється ґрунту,
Мов будяк той низький і ціпкий,
Все готовий до бунту.

„Понад голови люду того
Йдуть всесвітнії бурі,

  1. Заглада — знищення.
  2. Пророк Єремія. Ів. Фр.
  3. Трумна — труна.
  4. Тлумом — тісною юрбою, стовпищем.