Цю сторінку схвалено
I. ДО „ПАНСЬКИХ ЖАРТІВ“
1. ПЕРЕДМОВА
Поетичне оповідання „Панські жарти“ було написане в січні і лютім 1887 р., незабаром о моїм шлюбі, і вийшло друком уперве 1887 р., в окремій книжечці п. з. „З вершин і низин. Збірник поезій. Накладом автора“. Зараз по появі цеї книжечки літературна критика дуже прихильно привітала цю поему (пор. „Зоря“ 1887 р. ст. 241—2[1]), що загалом досить рідко траплялося з моїми творами. Книжечка розійшлася досить скоро, і в р. 1893 я видав її другим накладом у значно збільшенім об'ємі (З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка.
- ↑ Рецензент Г. Ц. (Григорій Цеглинський), ставлячися взагалі дуже негативно до збірки ліричних поезій, що входили в склад книжечки „З вершин і низин“, вбачаючи в них лише „римовану прозу і революційну тенденцію“, в „Панських жартах“ добачив „monumentum aere perennius“ (пам'ятник, що переживе віки). „Вони — писав д. Г. Ц. — „суть окрасою не тільки поезій Івана Франка, але української поезії взагалі. Ми не вагуємся сказати, що від Шевченка немає кращої поезії в літературі українській. Під смирним написом „Оповідання“ криється тут епічна поема першорядної краси і першорядної ціни. Поет ніби оповідає подію одного села, але це подія з життя цілого народу; його село, це лиш специфікований тип цілого народу українського; його терпіння й гуманність, це риси не одного села, а цілого народу.“
