я куплю її і заплачу добре. Добра в мене немало, а до того молода, ніжна жіночка, що не може сама впоратися з домашньою роботою. То ж дай мені твою милу, а за молодість, зручність, красоту й моральність твоєї жінки я даю тобі оцю ціну, яку ти візьмеш, не числячи.“
Почувши сю промову брахманця, король Гарісчандра, знесилений болем серця, не відповів ані слова. Брахманець ув'язав йому в личану полу його одежі гроші, і вхопивши королеву за волосся, почав тягти її з собою.
Але дитина, бачучи, як тягнуть її маму, побігла за нею, плачучи і кричучи: „Мамо, мамо!“
Купець одначе, брахманець, при наближенню дитини копнув її ногою, але хлопець не переставав бігти за ними, все кричачи: „Мамо, мамо!“
Тоді королева промовила до купця: „Зроби мені ту ласку, мій пане, і купи також оцього хлопця. Хоч куплена, я без нього не здамся тобі ні до якої роботи. Оберни до мене нещасної ласкаве лице і не розлучай мене з моєю дитиною, так як не годиться розлучати тівну корову з телятем.“
Це трапило до переконання брахманця, і він ув'язав королеві ще трохи грошей у полу, і взявши матір і дитину, зв'язав їх обох разом. Бачучи, як він попровадив жінку й сина, король Гарісчандра заридав з великого болю і, важко зідхаючи, промовляв: „Та котрої вперед ніколи не обвіяв вітер, не бачило сонце, ані місяць, ані жоден простий чоловік, моя жінка, пішла тепер у неволю. Потомок сонячного роду з ніжними руками й пальчиками, мій син, проданий мною в неволю. Тьфу на мене поганого! О, люба жінко, милий сину, через мій негідний поступок
