Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/49

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


І вже вам певно не поможе
Ні просьба, плач, ні „Святий Боже“,
Ні цей беззубий, клятий шваб!“

 
IX

Поїхали пани до Львова,
Аж закурилася дорога.
І знов в людей піднявся дух,
Немов якась гнітуча змора
З села пішла. Хоч то від слуг
Прийдеться завтра більш ніж вчора
Терпіти, то така то вже
Людська натура — зміни хоче!
По яснім дні бажає ночі,
Одного довго не знесе.
Нехай хоч гірше, лиш би інше!
А без панів, то хоч і більше
Докучить панщина, та знов
В хатах, на вулиці немов
Говориш, дихаєш вільніше.

А тим часом піп не дрімає,
Все про тверезість научає
Та до присяги притягає,
Горілки щоб зовсім не пить.
Люд зразу слухає, мовчить.
Всім якось дивно виглядає,
Як можна хлопові не пить?
А деякі лякались та̀ки,
Щоб пан не змусив їх ламать
Присягу. „Хто то може знать, —
Мовляли тії небораки, —