Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/57

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


„А там перед Різдвом святим
Хто чутиме охоту й силу,
Відбуде сповідь, а за тим
Присягу зложить Богу милу.
Так, дітоньки, оце ще вам
Два місяці тяжкої проби.
Перенесіть її так, щоби
Готовим, чистим можна нам
Вступити в новий рік. Хто знає,
Що той рік новий приведе?
То ж хто присяги з вас бажає,
Хай в новий рік у церкву йде!“

Громада хвилю помовчала,
Потім, вклонившися, сказала:
„Хай буде й так! Ми пристаєм!
І ще терпітимем злу долю,
Але нехай нас ріжуть, колють,
Горілки більше вже не п'ем!“

 
X

Кінчився сорок сьомий рік
Погідно, ясно. Сніг глибокий
Замерз, став твердий як тік.
Підгірські річки і потоки
Мороз стяв ледом аж до дна;
Тріщали дерева з морозу,
І знаходилося щодня
В снігу замерзлу пташку Божу.
Кінчився сорок сьомий рік
Твердим віщованням; здавалось,
Що твердо, непохітно ввік
Стоятиме той лад поганий,
Що нам до крови вже допік.