Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/60

 Губи пан віддув,
Неначе був не рад тій вісті,
І по покою похожав,
Тим часом ржондца продовжив:
„От лиш з тим вирубом ніяк
Не можем до кінця долізти“.
„З яким це вирубом?“
 „Червяк
Зачав частину лісу літом їсти
То пан казали вирубать“.

„Що ж? Ви хіба ще не скінчили?“
„Та ні. Тут много ще занять
Було при домі, многі люди,
Що були винні, відробили,
А іншим тра було за труди
Платить, щоб молотьбу кінчать,
То й годі було в ліс послать
На раз багато рук. Ще перше
Рубали дещо там, тепер же
Морози впали“ —
 „Оце так!“ —
Аж скрикнув пан і мов буряк
Почервонів — щоби ті хами
Не простудилися, хрань Боже,
Та хай червяк весь ліс мій гложе!
Ну, гарно вашими руками
Дороблюсь я! Ідіть, я там
Прийду і все огляну сам“.

І гордо пан махнув рукою,
А ржондца низько поклонився,
І, смирно вийшовши з покою,
Почухався і зажурився.
„Побачимо погану зміну!..
Розлютивсь пан наш не на жарт.