Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/70

І ви гріха не менш тяжкого
Тут допускалися й святий
Дім Божий бійкою сквернили?
Ні, діти, Богу гнів не милий“.

„Та ми ж для Божої хвали
Лиш голос правди підняли!
Хіба ж і це зносить терпливо?
Як так, то пан почне нам живо
На тім'ю кілля ще тесать!
Ні, цього не діжде дводушний!
Кажіть їм ви ключі віддать!
Як пан не буде вам послушний,
То двері будемо ламать!“

„Дурні, дурні! Прости вам, Боже,
Оцю великую хулу!
Не вже ви Божую хвалу
Оберегти хотіли, може,
Тим криком, бійкою? Чи ж ті
Незвісні вам слова святі:
Як Бог хотів би оборони,
То він би в хвилі легіони
Небесних ангелів зіслав?
Ні, діти! Бог нам приказав
Усяким властям покориться
І слухать розказів усіх“.

„То що ж, нам днесь до діла браться?
Пан-отче, це ж смертельний гріх“.

Ви з мусу, діти, не з охоти,
То Бог гріха не вмінить вам!

„Але ж пан-отче, і ви сам
Підете також до роботи“ —
Озвався панський палюган.