Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/79

„Що пан тут пан, я добре знаю,
Та тільки є над паном пан.
Я тільки силі улягаю,
Та в очі пану заявляю,
Що це безправство, що мій стан
Мене від панщини звільняє,
Що царське право пан нехтує“.

„Про право тут балакать всує,
Бо не твого ума це діло.
Ти бачив, попе, інвентар?
А там стоїть, що піп тримає
Ґрунт між громадою з двох пар.
От з того виводжу я сміло,
Що ґрунт цей хлопський, рустикальний,
І з нього панщини звичайний
Для мене вимір випада“.

„Воно б то так, лиш те біда,
Що в інвентарі ж додається:
„Від панщини й данин свобідний“.

„Свобідний тільки той, хто гідний!
А втім, коли тобі здається,
Що кривда сталась над тобою,
Жалійся в суд, а я постою
За своїм правом. А в цей час
Я ще тут пан, і мій наказ
Сповняйте! Годі тут молоти!
Ану, до лісу, до роботи!
А живо, не жалійте рук, —
В противнім разі вам гайдук
Нагайкою додасть охоти.
Ну, гей же! Поспішайте враз!
Я швидко вийду сам до вас!“