Тих ваших слуг, то хто і зна,
Чи коло церкви би в тій хвилі
Ця буря і метіль грізна
Калюжі кров'ю їх червоні
Не замітала! Пане милий,
Тямуйте: в світі без ріжниць
Усе свої границі має,
І що ніхто таких границь
Безкарно не переступає“.
„Ге, гарне казання твоє!
Та знаєш, попе, ось що дивно:
Для інших в тебе мудрість є,
А робиш сам якраз противно.
Чи не казав тобі я: знай
Свої попівськії границі,
Усяку школу занехай,
Не говори хлопам дурниці!
А ти ось як! Завзявсь мабуть
Мене до крихти зруйнувати!
Хлопи присяги, волі ждуть,
Горілки, хоч їх ріж, не п'ють,
І жид платить не хоче рати.
Так що ж ти думаєш? Мені
Через попа іти з торбами?
Ні, попе! Ще раз кажу: ні!
Не так я поговорю з вами!
Завчасно ти й той клятий шваб
Про волю ще заговорили!
Ось покажу я вам, хоча б
Ви що хотіли, те й робили,
Що я тут пан! Віднині ти
Махай на панщину з хлопами!
Вмів шкоду ти мені нести,
Відроблюй власними руками!“
