Поїхали, немов махати
Так скоро мусіли, щоб стати
У понеділок на торзі.
Та хоч як обережно ми
Цю депутацію послали,
Проте між нашими людьми
Знайшовся хтось, що до двора
Доніс про все. Ми не бували
В таких ще справах і не знали,
Що це — гарячая пора.
Гей, розізлився, розкричався
Наш пан, як тільки день освів,
Коли від жида він дізнався,
Що з повномочними послами
Ми скаргу вислали у Львів.
Він аж заскреготав зубами,
І зараз же писати сів
Листи догінчії за ними,
І зараз рано верховими
Він розіслав їх по панах:
„Де хто таких хлопів спіткає,
Хай зараз ловить їх, хапає,
І в'яже й до циркулу шле“.
Що й говорить вам про той страх.
В якім жило село ціле
Весь тиждень після тих подій!
В якій непевності, тривозі,
Ми ждали з дня на день, хто в тій
Війні зістане в перемозі?
Чи наші сповнять намір свій,
Чи де їх зловлять у дорозі?
На другий тиждень вість іде:
Зловили наших! Боже правий.
