Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/94

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Ми слово кидали по слові.
„Помайбі, пане! Чи здорові?
І що вас привело до нас?“
Він ще раз псикнув, усміхнувся,
І потім поміж нас нагнувся:
„Ну, маєте порятний квас!
Я снаю фсе! Я протоколи
Перехлятав. Ну, кльоп ніколи
Не спреше, хоч пи пропатав!
Ну, що ви там наховорили!
Хоч би вас сікли та палили,
Ше б тільки сла не вимотав“.

Ми пояснили, що комісар
Писав усе, як сам хотів,
А писаного не читав.
„Там навіть вмішаний сам цісар!“
Комісар з острахом шептав.
„Я снаю фсе! Оптумав сам.
Ось цей кавальок нате вам!
Перепишіть, а поспішіть!
Пленіпотенти є у вас?
І ще цю ніч то Львова шліть!“

І невеличкий папірець
Подав дякові, пояснив,
Що було треба й як списати,
Куди пленіпотентів слати,
І ще раз псикнувши, вкінець
Він почастунок відклонив
І попрощавсь і вийшов з хати.

Не треба довго вам казати:
Звинулися ми на борзі,
Розбіглися помежи хати.
Ще ніччю наші депутати