Дороги наші віддалило І серця наші розлучило, Та нашої любви не вбило. 1880. VI. І ти підеш убитою дорогов1), Котрою день-в-день тисячі ідуть ! І ти пониження й неволі путь Пройдеш, як другі, до кінця самого Тепер ще ти боронишся, небого, Ще молодою кров'ю жили б'ють І свіжі думи сили додають, Та швидко опору не стане твого. В глиб звільна втягне тя 2) багно гниле І в кров усіми порами віссеться, Повітря вколо тебе затруе, І сили волі в тебе не найдеться, Щоб опиратись довше ! Затонеш ти, І, труп живий, безвладно поплинеш ти VII. Я буду жити, бо я хочу жити ! Не щадячи ні трудів, ані поту, При ділі, що наш вік бересь вершити Найду й свою я тихую роботу. З орлами я не думаю дружити, Та я опрусь гні ючому болоту, ]) Дорогов — дорогою. 2) Тя — тебе, народня форма.
