Без скази1) чищеним — ох, ні, Неначе правдою самою, Так в добрі і нещасні дні Я величався все тобою ! Мов злотом, чищеним в огні, Неначе правдою самою. Та під пліною золотою Ховались скази мідяні, І цвіт розцвілий на весні Під пишнотою золотою Крив червяка ! Ох, чи не в сні Любились щиро ми з тобою ? І серце бідне рвесь у мні, Що ти — злукавила зі мною !.. 1880. V. Я не лукавила з тобою, Кленуся правдою святою ! Я чесно думала й робила, Та доля нас лиха слідила. Що щирая любов ділала, Вона на лихо повертала; Що чиста щирість говорила, Вона в брехню перетворила, Аж поки нас не розлучила. Ти ж думаєш, я не терпіла, В новії зв'язки радо бігла? Ти ж думаєш, я сліз не лила, По ночах темних не тужила ? Не я лукавила з тобою, А все лукавство в нашім строю ,N* Сказа — хиба. 98
