Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/105

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

III. МОЛОДОМУ ДРУГОВІ. Чом головку ти схилив додолу, Спер на ручку скрань1) ту мармуровую А очима в далі десь блукаєш,' Наче в далі доленьки шукаєш? Що завис на тобі сутінь суму? Що задумавсь, молоденький друже ? (5й, не думай, голубе, ту думу, Бо та дума зрадливая дуже ! Зразу сяє, мов сонце весною, Наливає світ увесь красою І чарує твоє серце й очі, Наче любка у весільнім строю, Наче зірка моргає з дна ночі, Наче пчілка мед з квіток громадить: Та як того меду покоштуеш, Жар незнаний в серденьку почуєш, І тоді вона тебе із радить ! Сонця блиски на дрібки розщипле, Зорі в бездну темную розсипле. В квітів барві вкаже страсть кипучу,. В птахів піснях вкаже зойк розпуки.. У погоді вкаже скриту тучу, У розкоші вкаже скриті муки, В кожній перлі на красавиць шиї Вкаже зсілі нещасливих сльози, І твої всі втіхи молодії Мов мороз нещадний поморозить. Ох, і зблідне щічка2) та рум'яна. А чоло, що добра доля зрана

) Скрань — чоло

а) Щока — щічка. 104