Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/109

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

„Я не боюся хмари, зливи ! Що мені вітер той бурхливий? Я про ті тучі сміло, сміло Буду робити чесне діло. Нехай і повінь валом бухне, Моя відвага не потухне, Знесу я всяку злую долю, А не покину праці в полю. Робити буду без упину, І перестану — як загину“. 1880. VII. N. N. Будь здорова, моя мила, Я не твій 1 Розлучила Нас могуча сила. Де поставить кого доля, Там і стій ! Моя ж доля — Вітер серед поля. Стогне, віє, рве і свище В грі страшній… Ближче, ближче Наше боєвище… Важко, душно, пітьма груба. Лютий бій… Ось-ось, люба, Жде мя, може, згуба. 108 А як гинуть, то самому ! Голос твій