Не читать його ніколи Ані з переду, ні з заду. Оттака надмірна скромність Здивувала вже й самих Ботокудів, і ходили Дивні вісті поміж них. Не один питав : „Чи правда, Що новий редактор, де Треба підписатись, тільки Знак св. хреста кладе?“ Другі говорили: „Де там ! Це правдивий геній в нас ! Все, що тільки він уміє, Він навчився „в адін час“ '). .Інші мовили: „Він хитрий, Лиш прикидуєсь дурним, Та колись як проговорить, То всі щезнуть перед ним“. Оттак міркували Ботохуди, не знаючи, що новому редакторові суджена було раз за свій вік зробити чудо, а більш нічого. Він проглаголав до Ботокудів ось якими словами: „Всечесніші, премудріші, Любезніші Ботокуди! Дух Святий, що всюди є, Хай і в ваших серцях буде ! 11> Тут іде мова про брошуру Б. Дідицького: „В один час научиться малороссіянину по-веЛикорусзки“. Брошура ия написана дуже неграмотно, а автор її, вмираючи в 80 ро- ^ життя, так таки і не . вмів по російськи. Така історія оула зі всіма москвофілами. і 47
