Ця сторінка ще не вичитана
Юних днів, днів весни Не забудь, не забудь ! 10 червня 1882. VIII. Лице небесне прояснилось І блиском розкоші займилось 1 Надії рум'янцем паліє* 2) — Мені в тюрмі аж серце мліє. Нараз в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі, Маленька хмарка виринає І звільна, стиха надпливає. Щось в ній мутиться і трепече, Немов у серце молодече Вірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита. Та промінь сонця гнеть 3) зцілує З лиця небес хмаринку тую, Лиш на рісницях золотистих Дві-три краплиночки зависли. О, небо, кришталеве море, Що защеміло в серці твоїм В тій хвилі ? Чи землі дрібної Велике непроглядне горе?.. 29 березня 1880.
- ) Займилось — зайнялось.
2) Палів — паленів, горить. 3) Гнеть — вмить, як-стій.
