IX. щебече у садочку соловій Іпо любую веснонці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було : Вечір в маю співом все село гуло, По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишенці висвистує соловій. Не так нині, як бувало ! Півсмерком Не йдуть селом дівчатонька ходірком, Не виводять співаночок на ввесь двір Соловієві на вишенці всупір *). Ось з роботи перемучені спішать, Руки й ноги, мов відрубані, болять,— Не до жартів їм сердешним та пісень, Лиш спочити б, наробившися ввесь день ! Важко якось соловію щебетать, Важко весну, хоч як красну, зустрічать, Голосить2) природи радість на ввесь мир, Наче людському нещастю на докір. А ще жаль йому й супірниць, що їх спів По селу враз з його свистом гомонів. Що то жде їх?.. Шлюб з нелюбом, рій дітей, Та в'їдливая свекруха й муж лихий. 1881. Всупір — всупереч, наперекір. -) Голосить — об'являти, сповіщати. 16
