П'ють собі, пиво потягають, Та й про розумні бесіди не забувають. Ось Міх Ковальський велів усім склянки наповнити, І так почав говорити : „Господинове, вислухайте мою мову І В началі було „Слово“, — Ходило воно все на паску І мало в Бога-Батюшки велику ласку. Аж нараз його закортіло, І „плода познанія“ вкусити захотіло. Це не подобалось Батюшці Богу, Він сплюнув і відняв свою руку від нього. Ось і пішло воно по світі з торбами, Не стало ласки Божої над нами. І довго блудили ми, грішні, У тьмі кромішній, Аж доки преславний наш князь Плосколоб, Котрого не дармо величають Капустяний Лоб, Не отворив нам назад дверей раю І не привіз ласки Божої для цілого краю. Він наш спаситель, наш Месія, Хоть у нього чоло плоске, а довга шия ; Він нам показав, що за погана річ — народня освіта, Для того заспіваймо йому Многая літа !“ То всі Рутенці, мов давно того й ждали, Многая літа велегласно заспівали, А князь з душею твердою На знак подяки кивнув головою. Але ось устав Митро Політа і зачав говорити від потопу світа, Про те, як то грішників усе сам Бог карає, і о водою, то вогнем сокрушає. Далі почав доводити обширно, 181
