Князя Плосколоба в руку поцілували, Патиків та мотуззя понабирали, За не-„Другами“ в погоню пігнали. А князь Маледикт Плосколоб із своєю громадою Займається дальшою радою. Ось устав славний бесідник Тихович Мовчальський, Йому обіцяв допомагати в мові Міх Ковальський ; Пронеслося його слово громове : „Мої господинове I“ Що дальше казати, бесідник не знає, Глядить на Міха Ковальського, той не підповідає. 1 було би, бачиться, на тім і стало, Якби не було йому добре слово в голову впало. Він осмілився, кашельнув і всім на диво Сказав: „Господинове, кажім послати по пиво !“ Тут не хвиля загула, не лози зашуміли,— Всі Рутенці, що досі стовпіли-німіли, Почали „Добре, добре Iа гукати, Тиховича Мовчальського над усіх бесідників вихваляти. „От бесідник І Слово сказав, То так, мов сокирою втяв I“ Зараз його раду сповнили, Півбочок пива до „Народного Двору“ прикотили, Чіп відоткали руками, І почали пити повними склянками. 180
