Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/211

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Менші сестри добровільно, Ми їх змусимо насильно Зараз воронізуваться І" Отже ж в пориві любови Й братства прийнялися вскок До просвіти та обнови Непросвітних тих сорок. Ще ж їх те муляло трохи, Що тоті ліси та пущі, Де гніздилися сороки, Були більші, кращі, гусші. І поперли всі юрбою Нести світ воронізації, Хоч би боєм і війною, Хоч би кривдою й без рації Без опіки й охорони Власні гнізда полишали — А вам звісно, що* зискали2) За той час оті ворони ? Правда, пір'я із сорок Вискубли чимало таки, Та культури і на крок Не поперли, чорні фраки. А за те шуліки й кані Власні гнізда їх напали, Яйця їх повипивали, Діти з'їли на снідання… 1882 р.

  • ) Вскок — на вискоки.

2) Зискали — здобули.