Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/270

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Це наші діла та заслуги ! Скажіть, чи в світі є хто другий, Що міг би з нами порівняться ? На тих основах домагаться Рішили ми — чи встав, чи впав — Оцих нам приналежних прав. По-перше : щоб ніхто безкарно Не нищив нас, суди щоб гарно Карали хлопців, що в забаві Тнуть наші головки криваві, А той щоб варт був смертних кар, Хто сім'я наше кине в жар. По-друге : щоб заступці преси Та міжнародні всі конгреси Без критики та без дебати Зараз нам мусіли признати Під вічну невід'ємну власть Цілу Европи східню часть. І так та часть є предмет спору І війн, і сварів, і роздору. Та скоро буде в нашій силі, Тут стане тихо, як в могилі, З країн тих щезне чоловік, Руїни верне злотий вік. Ціле питання те „восточне“, Таке грізне й безпожиточне, Розв'яже раптом і зненацька Аж реставрація бодяцька,— Від Чорномор'я по Балтик Тоді аж втихне сварів крик. 269